10 жовтня 2013

Люблю мандрувати горами восени, все таке врівноважене, спокійне. І цього разу Горгани знову показали нам теплу сонячну погоду, хоча ще тиждень тому падав сніг. Дух затишних горганських гір відчувався вже на початку шляху. Щось є особливе та притягаюче в в цих таємничих вкритих лісами горах, тут  відчуваєш  затишок, і дружелюбність природи,  і в той же час,  якусь містичну суворість цих місць. 1.JPG Подорож почалася з с. Мислівка, де ми залишили авто на стоянці в готелі "Ведмідь". Саме біля підніжжя гір видно контрасти, які створює осінь. Непрохідні різнокольорові листяні ліси контрастують з вічнозеленими смерековими. Поки нам припікало осіннє сонце,  ми ішли вздовж р. Свіча, потім, перейшовши її по колоді, рушили лісовозною дорогою понад потоком Правич. 2.JPG Коли вже почало сутеніти, ми дісталися до полонини Мшана. Тут ми поповнили свої запаси води, і рушили на хату під Яйком Ілемським. Поки ми йшли траверсом,  на гори зовсім опустилась темрява. Дістали ліхтарики, і дійшли на хатку вже глибокої ночі. Їсти майже не хотілося, але символічно зварили легенької грибної юшки, та й полягали спати. 3.JPG 4.JPG Наступного дня, прокинувшись, ми піднялися, на Яйко Ілемське та рушили траверсом до полонини Солотвинка. Загалом траверсом іти веселіше ніж хребтом, і води побільше, і краєвиди гарніші, бо зверху стіна жерепу і нічого не видно. Все б добре, як би ми не втратили стежку на одній з полонин. Трохи поблудивши, увімкнули навігатор та вийшли на стежку. 18.jpg На Солотвинці були,  коли вже знову смеркалося.  Звідти розбитою брудною дорогою ми рушили на полонину Гича. 10.JPG На Гичу ми потрапити вже об одинадцятій, хата була закрита зсередини, так як бажання ночувати в наметах не було -  постукали. І диво  - нам відчинили, в хаті було двоє туристів. Як пізніше виявилось, ті люб'язно надали нам притулок, показали,  де вода, та ще й  пропонували нам нам варених грибів. Дуже змучені ми лягли спати... 9.JPG Прокинувшись наступного ранку, ми нагріли води в туристичному душі, й гарненько відмилися. Погода цьому сприяла, було сонячно і безвітряно, як би не знав то й не сказав би що то осінь. Зварили сніданок, попоїли, сфотографувались з новими друзями, та й рушили штурмувати гору Молода. Гарно було спостерігати захід сонця,  де-не-де в камінні ще було видно сніг.  Осінній день короткий, і знову доходимо поночі. Вийшовши на полонину, губимо стежку, вмикаємо GPS та йдемо "по приборам", і чудо - пристрій виводить нас прямо в дерев'яну арку перед притулком. Догорало вогнище, червоні жарини схожі на очі ніби дивилися на нас. 12.JPG Ночували знову не самі, цього разу двоє нас приютили двое дідусів, Богдан та Сашко. Дуже цікаві люди, не могли з ними наговоритися. Ті розказували про те,  як ходили в гори раніше, з чим, як фотографували, як було обідно,  коли на плівці, по прибуттю,  не було гарних кадрів. 13.JPG Зранку Богдан показував мені,  де знайти воду. Незважаючи на свої 60 років, дідусь бігав краще за мене. Побажали щасливої дороги нашим новим знайомим туристам, сподіваємось зустрітись ще на стежках.  Небо затягнули сірі хмари, і ми вирішили, що треба припинити наші нічні походеньки, і відпочити ще одну ніч. Ех,  як же добре сісти на веранді, з чашечкою запашного чаю з  дубців чорниці та малини, смакуючи його,  коли на горі падає дощ. 14.JPG Наступного ранку, добряче відіспавшись, збираємось та спускаємось в долину струмка Росохан. Грибів було неміряно, не збирав тільки ледачий. Гриби білі, величезні, не дарма кажуть  - як грибів після дощу. 15.JPG Перейшовши вбрід струмок та р. Мшана,  виходимо до гуртожитку лісорубів. Судячи з куп сміття,  тут недавно відпочивали місцеві. Купи пляшок та іншого непотребу, ночувати тут не хотілося. Було вирішено йти далі, та заночувати поблизу о. Росохан, або одного з струмків,  що перетинає Аршицький траверс. Хлопці боялися ночувати в наметі, було доволі таки холододно, а вони мерзляки. 17.JPG Аршицький траверс - то просто хайвей, широка , чітка стежка, випивши міцної кави і попоївши,  ми вирішили,  що дійдемо до Мислівки. Важко ходити вночі, і дуже нудно: не видно пейзажів, тільки дорога під ногами... Десь біля третьої ночі ми прийшли в Мислівку і завалились  спати в машині,  в вантажному відділенні бусіка...


Категорія:

Гори