20 жовтня 2016

За вікном золота осінь. Давненько ми з малою не ходили разом в гори. Поки є можливість, вирішили, що треба вирватись з тісних офісів в такі дикі і одночасно затишні Карпати. Хоч на кілька деньків звалити з метушливої цивілізації. Вийти з зони комфорту - відчути, що ти живий. Почати цінувати те, що маєш, та отримувати задоволення від простих речей. Тим більше, що я дуже люблю осінь в горах. З однієї сторони, це пора досить нестабільна. Може бути холодно, може піти сніг, можуть бути зливи. А може світити сонечко і весь маршрут ви пройдете в футболці. Тому спорядження має бути близьким до зимового. Осінь в Карпатах виглядає дуже меланхолійно і кольорово. Тут можна побачити всі кольори та відтінки дерев. Від вічнозелених смерек до золотих буків. На проходження маршруту у нас лише 3 дні і 2 ночі. А якщо бути точним, то лише 48 годин. Вибрали Маршрут Мислівка - Осмолода. В планах було поменше нести, пошвидше йти, і побільше фотографувати. Продуктова розкладка на 2 людей на 3 дні заважила на 3 кг, що як на мене зовсім не багато. Ще в мене нове шкло - "Юпитер-37A", яке я хотів перевірити в бойових умовах. Виїхали з Києва 20 жовтня ввечері, і вже на світанку були в Стрию. Вокзал - Київ Чекати першого автобуса на Долину не хотілося. Домовилися з перевізником, який здер з нас три шкури. Стрий - Долина - Мислівка Але вже о 7 ранку ми були в Мислівці. Тут ще темно, вмикаємо ліхтарики. Швиденько готуємо вівсянку, п’ємо каву. Поки збирались, вже й розвиднилось. Добре, що з собою мали воду: вода в річці була мутною. річка Свіча Може дощі, а може ліс рубають. Лісовоз - КамазМислівка - традиційне село серед гір. Село не глухе, через нього проходить дорога на Хуст. Основним промислом тут служить лісозаготівля. В села є своя автентичність і шарм. Хата в Мислівці По дорозі ми зустріли песика, і він від нас довго не хотів відставати. Ми пробували пояснити псу, що, мовляв, їжі у нас для нього немає. Пес - Рудик Але він все одно майже пів дня йшов з нами. Бродячий пес Будиночки тут стоять поодаль одне від одного. Гірське село Ось так виглядає тутешня карта маршрутів. Схема маршрутів - Горган Ілемський, Пустошаки Нам сьогодні йти жовтим маркуванням. Маркування Переходимо залізний міст через р.Свіча. Міст через Свічу Далі потихеньку йдемо лісовозною дорогою. Лісовозка і бродячий пес Яка виводить нас на вирубку. Вирубка Хоч сама вирубка досить гидотна, і тут легко втратити марковану стежку, краєвиди тут відкриваються дуже гарні. Ліс - Горгани Ще такі Мислівка з висоти Песик і далі не хотів від нас відставати. Імені його ми не звали, тому вирішили дати йому тимчасове. Хай буде Рудик - на тому і зійшлися. Бродячий пес Ландшафти почали змінюватись. Тут уже більш типові саме для горган кам’яні стежки і завали дерев. Райшток в карпатах Те, що я найбільше люблю в цих горах. Горганські нетрі Так ми потихеньку вийшли на гору Малий Пустошак. На Пустошака Після чого добряче виснажилися і вирішили організувати тут швидкий перекус. Перекус: Козинак, Бринза, Сухарі Висота набирається. Потроху відкриваються далекі горизонти. Пустошаки З великого Пустошака вже видно гору Горган Ілемський, на який нам лізти далі. Горган Ілемський Різкий спуск -  і ми на пол. Німецькій, звідки нам знову треба набрати 400м висоти. Полонина Німецька На полонині є кілька джерел води. Знайти їх не важко. Вирішуємо підкріпитися перед штурмом Горгану. П’ємо чай. Тут і сили звідкись з’явились, йти стало легше й веселіш. Схил Гори в Горганах Крок за кроком - очі бояться, а ноги йдуть. От ми вже стоїмо на вершині Горгану Ілемського. Позаду - молочне море. Панорама з Горгана Ілемського В якому плавають поодинокі вершини гір. Вершини гір в тумані Під вершечком навіть лежало трохи снігу. А на вершині був сильний вітер. Довго тут не затримувались. Гори Сині Починаємо спуск до полонини Мшана. Вже починає темніти, а нам ще добрих 2 години йти. Проходимо кам'яну галявину. Кам'яна Галявина І тут починається... Перед нами завал із сухостою. Пройти його прямо просто не реально, йдемо в обхід. Обхід  - це спуск по дикому лісу, по якому теж не легко йти. Тут уже зовсім стемніло. Того дня я більше не фотографував, просто відпало бажання. Блудили ми хвилин з 15 непролазними хащами. Увімкнули навігатор, той показав що стежка в 50 метрах. І так, потихеньку, ми вийшли на стежку. Було вже зовсім темно. Увімкнули ліхтарі, і невдовзі ми вже були на пол. Мшана. Біля самої полонини нас добряче полякав пугач: той жартівник видавав дуже дивні звуки. Тут я змінив акумулятор. Підкріпилися арахісом, і знову в дорогу. Хвилин 15 набору висоти -  і ми на траверсі. І тут нас чекали сюрпризи. Кожні кілька десятків-сотень метрів завали. Ми вже геть втомилися йти, а тут ще й перелазити колоди треба. Найважче було, коли дерево опинялось десь на висоті поясу. Тоді його толком і не перелізеш, і підлізти під ним важкувато. Але потрошки, змучені, в темряві ми все ж дійшли до підйому на хатку.Тут уже з новим завзяттям видерлись стежкою, яка мені раніше чомусь здавалась набагато крутішою і важчою. Проходимо могилу воїнів УПА, на якій нещодавно встановили прапори. В світлі ліхтарів виникають знайомі обриси будиночка. До хатки ми дійшли приблизно о 10, диму з труби не видно. Підходимо до дверей, двері закриті зовні на защіпку. Відкриваємо - в хаті пусто. Ще й більш-менш чисто. А найприємніше те, що є запас дров. Радий, що такі дрібниці стають неписаним правилом. Дрова - це дійсно дуже приємно, бо не треба змученому, в темряві йти їх шукати. П’ємо чай, відігріваємось. Марічка витягла килимок, не втрималась і заснула. Я сходив по воду і нагрів її на буржуйці. Десь опівночі мав повне відро гарячої води. От що-що, але залазити в спальник брудним я не люблю. Потім і спати не приємно, а прокидатися ще гірше. Буджу Марічку, миємось, і втомлені лягаємо спати... Навів будильник на 6 ранку, в надії познімати зорі. Але прокинувшись і вийшовши на вулицю, побачив, що небо затягнуло хмарами. Трохи засмучений, але з спокійною совістю пішов я досипати. Прокинувшись, почали готувати чай та макарони з бринзою на сніданок. Пальник, Макарони, Газ, Вікно За вікном йшов дощ. Як же приємно сидіти тут в теплі та затишку і попивати гарячий чай з імбиром та лимоном. Вікно Притулку І взагалі було досить прохолодно. Термометр Тому ми ще раз розпалили пічку. Дим з комина Коли дощ трохи стих, я вийшов надвір оглянути все. Бо вчора прийшли затемна. Ліс і туман На кущиках ще досі можна було знайти поодинокі ягідки чорниці. Чорниця восени Як виявилось, котрісь з "папєрєдніків" вирішили, що бляшанки гарно вписуються в пейзаж. Свинота, тушняк, Бидло Ось єдине фото з мандрівки, де є я. Богдан Біля хатки лишився клаптик снігу. Туристичний притулок під Яйком Ілемським Якщо почитати журнал, то стає ясно, що тиждень тому був чималий снігопад, і снігу випало багато. Ми теж залишили свій запис в журналі. Журнал - Причіл Притулку під Яйком Ілемським Я заготував трохи дров. Нехай і комусь після нас буде приємно. Запас дров в притулку Помітив, що зрізали кілька живих дерев біля будиночка. Я розумію, що так простіше і зручніше, але лише в якихось кількох десятка метрів далі повно сухостою. Не лінуйтеся, в Карпатах і так вистачає лісорубів, не робіть так! Прибрали, що могли, в хатині. Спакували рюкзаки. Поки прибирали, пустився дощ. Довелося чекати, поки той трохи стихне. Інтерєр хатки Дощ не спішив припинятися, тому вирішуємо йти так. Прощаємося з нашою улюбленою хатинкою, яка прихистила нас від непогоди і дала притулок. Хатка Йдемо на спуск. Спершу доходимо до траверсу, потім перетинаємо його і спускаємось стежкою далі, поки та не губиться. Але вже тут лінія лісу закінчується. Смереки під Яйком Ілемськис І відкриваються краєвиди на навколишні гори та хребти. Орел, Хребет, Ліс Тут і Аршиця, що парує попереду. Аршиця І туманні ліси Яйка Ілемського позаду. Туманні Ліси Дуже люблю туман в горах. Особливо в лісистих Горганах. Це надає їм ще більшої містичності та величі. Аршиця, туман Маємо спустися в долину річки Мшана.  Спускатися доведеться через стару, зарослу чагарями вирубку. Вирубка під Яйко Клопоту це нам завдало добряче. Але настрій бойовий, і невдовзі ми досягаємо долини річки. Заходимо в густий дрімучий ліс. Коли сидиш тут внизу, виникає таке враження, ніби, ти сидиш на дні моря . Тут затишно і ми трохи перекусили. Дерева в долині річки Мшана Не встигли ми й оговтатись, як дійшли до закинутого Гуртожитку лісорубів. Почали оглядати кімнати. Всі виявились пустими. На наш подив, тут було навіть більш-менш прибрано. Вже смеркалось, ми вибрали кімнату, вікна в якій виходять на Яйко, з якого ми прийшли. Та й пішли шукати дрова для кахельної грубки, яку, до речі, не так просто розігріти. Але сьогодні в нас були плани все ж її накочегарити. Пішли до лісу, знайшли похилене дерево і потягли до хати. Розпиляв його на довгі колодки, такі, щоб поміщалися в грубку. Ой, добряче ж ми кочегарили, і вже за 3 години вона була гарячою і почала давати нам своє тепло. Спальники ми взяли слабенькі, але сьогодні ми спатимемо в теплі. На мій подив, ближче до ночі почало розпогоджуватись. Хмари розвіялись і відрилось зоряне небо. Зоряне небо А в нашій кімнатці горить  свічка, і досить тепло від грубки. Гуртожиток Лісорубів П'ємо чай, вмиваємося, ставимо сушитися взуття та мокрі речі, і засинаємо...   Ранок третього дня: підйом о п’ятій ранку. Треба встигнути до 10:40 дійти до Осмолоди. Не снідаючи, збираємось, просто випивши чаю. Зібралися і вийшли близько шостої.  Не встигли й спохватитися, як пройшли більшу половину, опинившись біля Мшанського лісництва. Мшанське Лісництво Тут є облагороджене місце для відпочинку. Є і альтанка де ми зупинилися, щоб приготувати вівсянку. Шпаківня Мшанське Лісництво Ще тут є міст через річку,  яка на карті позначена як "Мшана" а підписана, як "Росохан") Міст через річку Мшана а може Росохан Поки готували сніданок, трохи замерзли. Тому швиденько вирушили в путь. Дорога в Осмолоду З-за гір якраз почали пробиватися перші промінчики сонця. Світанок в Горганах Не пройшли ми й пів дороги, як біля нас зупинився жовтенький позашляховик.  Водій люб'язно запропонував підкинути нас до Осмолоди. Ми й погодились. Були в селі вже за 10 хвилин. А так би ще мінімум з годину йшли. Висадив водій нас біля повороту на Осмолоду, подякували йому, а сам поїхав далі на Дарїв. Підходимо до мосту через річку Молода. Міст через річку Молода Ось і дамба на річці. Дамба на Річці Молода На задньому плані г. Яйко Перегінське. р. Молода і г Яйко Перегінське Ось вишка від якої залежав наш зв’язок з зовнішнім світом останні 2 дні Вишка Мобільного зв’язку Зайшли в Осмолоду. Осмолода Так як нас підвезли, в нас ще було більше години в запасі. Автобусна зупинка Я вирішив пофотографувати побут гірського села. Криниця А тут справжня золота осінь. Осінь в Осмолоді Листя ще не опало з дерев. Осмолода Де-не-де  навіть ще яблука висять. Яблука В старому напіврозваленому гуртожитку лісорубів граються коти. Гуртожиток лісорубів, коти Вони здається запідозрили що ми з іншого району - нам  пора тікати, бо отримаємо зараз на горіхи. Кіт Гопнік Тут навіть є пам’ятник лісорубу. Пам’ятник лісорубу Ось уже їде наш бронетранспортер. Калуш - Осмолода - Калуш Він має відвезти нас до Калуша, перші кількадесят кілометрів дороги, навіть язик не повертається дорогою назвати. Але люди веселі, світить сонечко, настрій хороший. Жигулі, Капати Приїхали в Калуш, тут уже стоїть автобус до Івано-Франківська, ще година - і ми в Франківську. Чекаємо на наш поїзд в привокзальному кафе. Червона рута (Івано франківськ) Ділимося емоціями, їмо, п’ємо чай з тістечками. Мандрівка вдалася. Навіть незважаючи на обмаль часу, я встиг трохи познімати. Є моменти, коли було важко, зате є що згадати. І чи не заради таких маленьких пригод ми вибираємося з зони комфорту? Більше фото тут. 30.11.16 Update! Змонтував коротеньке відео. Це не є репортажем, було більше бажання передати атмосферу та настрій.

Ще можете відвідати мій відео-канал. Продуктова Розкладка Список спорядження


Категорія:

Гори