5 жовтня 2012

Бувши до того в горах лише раз, я вже тоді розумів, що то моє, що то серйозно, і надовго. Напевно всі,  хто побував в горах вперше, хочуть цим поділитися, і я не є винятком. Моєму братові теж стало цікаво, що ж воно таке ? Ну і не довго вагаючись,  я запропонував піти в похід.То був мій другий похід, і перший який я планував і організовував сам. Скажу наперед: в організації походу немає нічого складного, якщо правильно підійти до цієї справи. Зважаючи на досвід свого першого походу, я вже трошки знав,  до чого готуватися. Тож з першої зарплатні купив міцний рюкзак з жорсткою системою, минулого разу було важкувато без нормального рюка . Так само важко в поході без килимка(каремата) ,купив і його. Брат в свою чергу послухав мене і для початку придбав армійський рюкзак з власним карематом. Цього разу всі зайві речі лишилися вдома, для себе вивів просте правило : "Якщо  ти думаєш: брати річ чи ні ? То, значить, вона тобі вже не потрібна" . Студентський бюджет: обмежений. Намет взяли старий, радянський. замість спальників кожен взяв по ковдрі.

DSC02949.JPG

Зроблений список речей та провізії. Купили білети на поїзд і з нетерпінням чекали...

Яйко (65).JPG

Ну от ми вже стоїмо в Мислівці, з рюкзаками за плечима. Осінні пейзажі радують око, змушують серце битись частіше. Жваво крокуємо лісовою дорогою, поряд журчить річка. Дійшовши до місця,  де колись був міст через річку Свіча, побачили що моста немає. Іншого виходу немає, - доведеться переходити вбрід.

Яйко (54).JPG

Роззулися, і пішли, течія дуже сильна, а вода холоднюща, ще й слизьке каміння,  яке муляє стопи,  на додачу.

Яйко (3).JPG

Але нічого  - перейшли, на протилежному березі був столик з лавочкою, де ми підкріпилися,  поки сохли ноги.

Яйко (7).JPG

Далі дорога йде понад потічком Правич, нею і йшли,  доки не дісталися до містка через трубу. Саме тут починається стрімкий набір висоти.

Яйко (9).JPG

Ідемо стежкою, яка виводить нас на полонину Мшана. На полонині ми зварили смачної грибної юшики та чаю і гарно підкріпилися.Ще кілька хвилин підйому, і ми вже на траверсі. Осінній день коротший, ховалося слабеньке сонечко і здіймався холодний пронизливий вітер. Коли вже дійшли до місця,  де стежка різко піднімалась  на хребет,  за яким і мав бути будиночок, було вже досить темно. Тож піднімались ми з ліхтариками. Підйом був не з легких, дошкуляла погана видимість і холодний вітер.

Яйко (15).JPG

Ось  і промені наших ліхтарів нащупали в темряві силует будиночка. Завалилися в хатку, було не дуже чисто, але був невеличкий запас дров. Першим ділом розпалили буржуйку, і в будиночку миттю стало тепло і затишно. Поставили готуватися юшку, суше м'ясо дуже довго розварювалося, тому було трохи жорстке. Повечерявши, зварили запашного чаю з малинових та чорничних дубців.

То найкращий чай який я коли-небудь пробував. Мені здається, що найсмачніший чай з дубців восени, можливо,  це якось пов'язане з першими приморозками. Напившись чаю та повечерявши, лягаємо спати.

Яйко (24).jpg

На вулиці був скажений вітер, і дуже холодно, тож тепло в хатці надовго не затримувалось. Доводилося час від часу вставати  та підкидати дрова в пічку.

Яйко (39).jpg

Прокинувшись зранку, поснідали, випили кави,та й вирішили викласти криничку біля хатки камінням. Бо коли набираєш воду,  з дна здіймався мул, і вода ставала брудною. Трохи покарячившись біля кринички, добились свого.

Яйко (29).JPG

А так як чере з наші роботи вода стала мутною,  вирішили прогулятися на Яйко і заодно запастися чистою водою.

Яйко (32).JPG

Лишили рюкзаки в хатці та й рушил вгору. Погода того дня стояла сонячна, але вітряна. Видерлись на вершину, вітер був настільки сильним, що можна будо ледь не лягати на потік повітря.

Яйко (35).JPG

Яйко (37).JPG

Помилувались краєвидами, та й рушили вниз дорогою через стежку,  що вела біля джерела. Наповнили чистою водою свої пляшки, спустились до траверсу,  що вів на хатку.

Яйко (19).jpg

По приходу на хатинку зрозуміли, що правильно вчинили,  набравши води, так як вода в криничці досі була мутною. Знову чай, знову юшка, і ще міцніший сон.

Зранку прокинувся  від якогось шуму:  під вікном,  закритим віконницею, чітко щось рохкало. Так як було ще темно, а брат ще спав, виходити якось не сильно хотілося. Тож так і лежав,  поки не вийшло сонце, лиш тоді я насмілився вийти. Біля вікна, та й взагалі навкруги хатки вночі таки дійсно хтось був, земля була порита, припускаю,  то були дикі свині. Брат жартував, мовляв "то свині на мій голос прийшли, коли я хропів вночі").

Яйко (23).jpg

Сьогодні вже пора додому, тож збираємось. Заготовили запас дров, що б комусь так само як і нам було приємно зайти в хатку, а тут все є. Гарненько поприбирали в хатці та кругом хатки. Попалили сміття, що лишилося від попередніх відвідувачів, позамітали. В нас ще лишилось трошки провізії, тож ми склали її в торбу, і підвісили на гвіздок на стелі.

Яйко (25).jpg

Зробили запис в журналі хатинки. тай рушили назад до цивілізації.

Яйко (51).JPG

Йшли назад тією самою дорогою,  що й сюди. Ввечері ми вже їхали в вагоні, і наперед сумували за горами, плануючи нову подорож...

 


Категорія:

Гори

Tеги: