19 січня 2017

Заскучав я рідним домом і батьками. Давненько я не прогулювався нашим рідним диким поліссям. І ,прибувши у рідні краї, "Пустився берега". Так хотілося нікуди не спішити, пройтися забутими стежками і дорогами. Насолодитися красою зимових пейзажів. Трохи познімати. Київ 19 Зі мною захотів піти тато. Я поянив, що буду багато зупинятись знімати. Можливо йому буде нудно. Але тата це не злякало. Добре вдягнулися і пішли. Трохи пройтися полем і спускаємось в зарослі. Де від людських очей ховається старий, майже зруйнований міст через річечку Руда. Міст через Руду Надворі не дуже холодно і річка не замерзла. р. Руда Біля Будинку Лісника (Березина) Проходимо повз закинуту хату лісника. Колись тут жив лісник Глібко. Тут вже багато років ніхто не живе. Хата пустує і почала потроху розвалюватись. Закинута хата лісника - Глібка Колись я мріяв тут жити. Тут дуже гарно, чисте повітря, ліс вода. Та напевно й зараз мрію)) Ліс біля с. Березина Шпаківня Озеро яке в народі називають "Глібка", від прізвища лісника, який тут жив колись. Озеро штучне, було створене в 60х роках. Річечка Руда наповнює його водою. Як мені розказував дядько, за совка це було популярне місце. Тут влаштовували фестивалі та різні гуляння. Озеро добряче заросло і виглядає диким. Тут не прийнято купатися, частіш за все просто ловлять рибу. По при озеро йде дорога, яка сполучає дім лісника з трасою Київ - Чоп. Не так давно тут часто їздили автівки. Зараз же дорога перекрита. озеро Глібка Ось так закінчується озеро, через таку залізобетонну конструкцію зайва вода витікає з озера. Залізобетонна конструкція дамби І тече далі "Кривим Яром". Яр досить глибокий, залізти сюди не так просто. Стежок я не знайшов. Тут дуже гарно в будь яку пору року. Початок Кривого Яру На дні тече річка Руда. Тут багато поламаних та гнилих дерев. Є великі кам’яні брили. Ця місцевість чимось нагадує мені гірську. Колись (з слів бабусі) тут переховувались грабіжники які нападали на подорожніх. Траси тоді ще тут не було. Річечка Руда Переходимо трасу. Дорога від траси йде до лісорозсадника - асфальтована а далі до радянської бази відпочинку - насип. Дорога до Лісорозсадника Ось мотоцикл сторожа розсадника. Тут і досі їздить така техніка. Вона не дуже надійна, але її ремонтують і їздять далі. Днепр - мотоцикл сторожа Тато милується красою зимового лісу Тато милуєтся класою зимового лісу Ми підходимо до хутору Синка, або як як його називають зараз: Хутір Лісовий. Село знаходиться на березі річки Тетерів. Було б дуже гарне місце для життя, як би не високовольтні лінії. Хутір Лісовий От ми вже біля річки. Підвісний міст сполучає береги та два Села: Синка та Малі Кошарища. Підвісний міст через Тетерів Непідготовленій людині може бути страшно йти ним. Міст до Малих Кошарищ Але конструкція мосту міцна, лиш трохи погойдується. Конструкція мосту Берег річки в цих місцях крутий і часто назовні виступають скелясті породи. Скелясті береги Тетерва Ця локація серед місцевих зветься "Шум". Шум - Бурхлива вода Тетерва До революції мамина родина жила на берегах Тетерва, недалеко звідси. Вода в річці була чиста, її можна було пити. Зараз, напевно, ніхто вже не наважиться. Річка полісся Я вже трохи втомився, тато ні) Стафейчуки Дорога звивається поряд з річкою. Берег Тетерва на заході сонця Сонце все нижче над горизонтом, дарує нам тепле світло. Ліс та річка на Заході сонця Місцями річка вкрита тоненьким льодком. Лід на річці Тут неглибоко, в найглибшому місці може по коліна. Це так званий переїзд, тут можна перетнути річку на конях, тракторі або пішки. Каміння в річці Бере морозець. Teteriv river Пора йти додому. І ми потихень швендяємо. Зустріли по дорозі знайомого, який працює сторожем в лісорозсаднику. Але про це вже іншим разом. Дорога додому Треба ще встигнути на поїзд. Вокзал Житомир


Категорія:

Полісся