29 жовтня 2020
Спробували з'єднати пішки свіжопрочищеною стежкою Кукул і Чорногору. Зайшли в осінь - і ледь видерлись з лап зими. Отримали море вражень і нового досвіду, перевірили нове спорядження і власні сили. Зрозуміли, що непогода на Чорногорі взимку - то не жарти. Видимість не більше 5-10 метрів, штормовий вітер, сніг і мороз.
Залізничний Вокзал Київ
Табло поїзд 43 Київ - Івано-Франківськ
Вид з вікна позда

День 1

Піша частина маршруту у нас почалася на станції Вороненко. Тут же нам трохи підняв настрій місцевий вуйко: "Ви ж до темна не ходіть, тут воуки є!". Станція Вороненка Долина досі залита туманом, сонце світить та не гріє я кілька тижнів тому. Дуже нетривка пора, меланхолійна. Мені таке довподоби, коли йдеш і не знаєш, що буде далі.
Дорога в селі
Ярослав у Вороненко
Туман над лісом
Потихеньку розминаючись виходимо з села, починається не дуже естетична і приємна частина маршруту, підйом роздовбаною і брудною дорогою на хребет. Дорога з Вороненко на Кукул Але так усе важко як здавалося. Не встигли ми захекатися, як уже подолали перший підйом.
Грязюка
Буковий Ліс дорогою на Кукул
Гойдалка урочище Припір
Ось ми уже пємо каву на полонині Буковина. Як я вже говорив, пора уже прохолодна, тому довго не посидиш, одягаємо холодні вологі рюкзаки і йдемо далі.
пол.Буковина
Господарство на пол.Буковина
Альтанка
Дішовши до господартва на полонині Григорівка, думали зупинятися тут. Навіть розпалили ватру, пообідали.
Йдемо до будиночкув
Хатка на пол.Григорівка
Палимо Багаття
Але Ярику не сиділося, той ще мало замахався і хотів пригод. Що ж, дійсно, ще не так пізно, вирішуємо пройти трохи далі. Великого бажання не було, але я розумів, що завтра то нам може зекономити багато сил та часу. Покидаючи хатинку ми побачили як зза Чорногори сунула величезна грізна хмара. Господарство на пол.Григорівка Сонце вже заходило за обрій. Хатки на нолонині Середня були трохи занедбані і без пічки.
Захід сонця з кукулу
пол.Середня
Хатки на полонині Середня
Вже темніло, коли ми дйшли до гоподарства на пол. Озірна. Тут усе добре, крім того, що основна житлова будівля має дуже низьку стелю. Але то таке, можна жити. Будиночок на пол. Озірна Джерело знаходиться трохи далі від будівель, треба трохи пройтися. І потік води досить слабкий, так що треба трохи почекати. Стандартні вечірні клопоти, вечеря, гігієна, сон.

День 2

Ранок другого дня був похмурим. Моросило, але не довго. Дощ перейшов в мокрий сніг, і дуже швидко усе ставало білим.
Снідаємо
Вікно хатинки в Карпатах
Ярослав
Ми поснідали, і почали збиратися виходити на маршрут. Дуже добре, що наше спорядження зібране з розрахунком на зиму. Одягаємо ОЗК і як безсмертні, йдемо в зиму. Ще добре що ми вчора пройшли трохи далі, і тим самим зекономили собі годину-дві. Потім нам, це ще зіграє на руку. Господарство на пол. Озірна Проходимо повз будиночки на пол.Кукул і заходимо в ліс. Деякий час наш маршрут співпадає з маркованим. Але варто бути обережнимим і не провустити іх розгалуження. Будиночки на пол. Кукул Майже весь наступний день маршрут пролягатиме хребтом, яким раніше проходив старий, Польсько-Чехословацький кордон. Періодично зустрічаємо квадратні стовпчики з номерами і азимутом, далі це нам теж стане в нагоді.
Дорога старим кордоном
старий прикордонний стовпчик
Папороть
В лісі снігу майже нема. Спочатку йти досить просто, незначне скидання висоти. Але з часом починаються набори висоти, іноді під якимось не реальними кутами місцями ближче до 45 градусів. Трохи заблукали На одній вершинці, поставили пальник прямо на стовпчик і зробили собі кави, трохи перекусивши. В нагороду, за штурм) Готуєммо каву Чим далі ми йшли маршрутом, тим більше усвідомлювали, скільки ж праці було вкладено на його прочистку. Місцями ми просто йшли через лабіринт буквально прорізаний в деревині.
Прорізка стежки на Козьмеску
Сходи
Стежка через малинник
В одним момент, підйом був такий крутий, що ми зняли верхній одяг, і йшли в термобілизні. Так було важко і жарко, що ми не встигали мерзнути. З набором висоти почала падати температура, на деревах вже були сосольки а не краплі води. Раптом сили кудись зникли. Певно це і є хороший приклад того, що величезна кількість енергії витрачається не тільки на рухову активність, а й на обігрів організму.
Богдан Стафейчук
Підйом в зиму
На полонині
Трохи поблукавши лісом, виходимо на зелений маршрут до Заросляка. У нас в планах було дійти сьогодні до озера Несамовите і ночувати в наметі, але ми розуміємо, що це буде дуже складно. Вказівник на Заросляк І приймаємо рішення зупинитися в Заросляку. Ми дійшли до бази, коли вже починало смеркати. На наш подив база працювала, тут був адміністратор, в будівлі було тепло. Ми були єдиними гостями на базі, як сказала адміністратор, у них зараз низький сезон. Поки ярмарок ще закрився не повністю, ми бігом побігли взяти щось перекусити, готувати в номері на газу не сильно хотілося. Який же це кайф пройти важкий шлях, втомитися і прийти в цивілізацію, де ти в теплі, є гаряча вода і чисте сухе ліжко. Метеостанція Пожижевська

День 3

Прокинувшись зранку я першим ділом визирнув у вікно. Йшов сніг, гір не видно. Я знову подумки похвалив себе, що ми маємо зимово спорядження). Ранок на заросляку, сніжить Швиденько збираємося, заходимо на базарчик, п'ємо каву і йдемо як і запланували на Несамовите.
НСБ Заросляк
Ярмарок в Заросляку
Вказівник до озера Несамовите
Тут снігу, ще не дуже багато, і температура вище нуля. Ми досить бодро і зазято піднімалися. З набором висоти снігу ставало більше, а температура падала. Дорогою розминулися з групою. Вони вчора ввечері пішли в сторону озера і зупинилися десь на стоянку, не дійшовши до озера. А коли вони встали зранку, то передумали йти, бо не мали підходящого спорядження та й фізично були стомлені. Певно і ми б не захотіли сьгодні йти, якби вчора йшли до ночі, а потім ще й ставили намет.
пес Артур
Струмок
Перед штурмом Чорногори
Ось ми і вишли з зони лісу, тут стало дійсно важко. Температура впала нижче нуля, була сильна хуртовина, стояв туман і дув сильний вітер. Видимість була не більше 10 метрів, слідів не було, стежка читалась погано. Йдемо через Жереп Ми з горем пополам зорієнтувались по GPS і пішли як кажуть "по приборам". Вперлися в хребет і пішли понад ним. Через якийсь час ми помітили, що одні кущі жерепу, виглядають сіріші ніж інші. Підійшовши ближче, ми помітили озеро. Видимість була така погана, що ми навіть не бачили протилежного берега. о.Несамовите Ми розуміли, що якщо ми підемо далі, то зараз якраз слушна мить зупинитись і випити гарячого. Так і зробити, я набрав в Jetboilводи з снігом з озера. Джерело шукати не хотілося, але так газу піде все ж менше ніж якщо топити сніг. Випили чаю, перекусили і вирішили все ж йти далі. Зараз у нас є можливість розвернутися, далі її може не бути. Нам треба піднятися на хребет. Від озера тут не великий набір висоти, але ситуацію ускладнювала погани видимість і сильний вітер зі снігом. Готуємо чай біля озера На хребет ми видерлися, те що там робилося важко передати словами. Вітер був тут ще дужчий, видимість ще гірша, набагато холодніше і більше снігу. Ми спробували йти з південної, навітряної строни хребта, але стежка там була не скрізь, тому мусили підніматися на гребінь. Добре що у нас була навігація і карта, так ми розуміли, що рухаємося правильно і в якому темпі. Ще допомагали старі прикодонні стовпчики. Вони стояли досить часто, але все ж не достатньо для поганої видимості. Вони давали мам розуміння прогресу пересування, і давали азимут і напрям руху відповідно. Шторм на Чорногірському Хребті За години дві ми дійшли роздоріжжя. Прямо поршрут йшов на гору Ребра і до Обсерваторії на Піп Іван Чорногірському, а вліво йшла стежка на гору Шпиці. Нам на Шпиці. З одніє сторони ми раділи, що дішли аж сюди. Мінусом було те, що зникли стовпчики. Далі орінтувались по карті і навігатору. Тут дуже круті схили і є небезпечні карнізи, йти варто було дуже обережно. Хуртовина на горі Шпиці Ось ми і дійшли до спуску з гори, спочатку навіть пропустили його, нам було важко повірити, що таким крутим схилом може йти стежка. Але вона була, і іноді навіть читалася через сніг. У нас з'явилися нова проблема, стало темніти. А ми якраз тільки почали спускатися. Що ж, дістаємо і вмикає ліхтарі. Стежка періодично губиться, снігу багато, важко зрозуміти де вона. Але з навігатором знову її знаходимо. Схил ставав потроху плавнішим, зі спуском піднімалася і температура і потроху видимість. З неприємного, у нас не підвантажилась частима мапи де була гірська хатина Білий Слон (Ґаджина). Ну і стежку місцями було важкуто знайти. Лиш потім ми зрозуміли, що тут толком і відіти нема куди. Пройшли позначену на мапі криницю Довбуша, місцеві зробити сюди хресну дорогу і зробили тут альтанки. Враження від цього двоякі. Ми вже дві години йдемо в темряві, десять годин на ногах. Трохи демотивувало, не знання, де конкрутно будиночок. Але через якийсь час з'явилося покриття і тайли мапи почали підвантажуватися, Найкумедніше, що той що нам був треба підвантажився останнім. До хатинки по прямій лишалося близько кілометра. Нас це підбадьорило і ми йшли веселіше. Невдозі ми побачили світло, а згодом і будиночок. Видно було що всередині хтось ворушився, певно вони теж помітили наші ліхтарі. Нас зустріли і запросили всередину. Нам поселили, показували, що і де. Але для нас все було як тумані, ністільки сильною була втома. притулок Ґаджина всередині Першим ділом, я прийняв гарячий душ. В притулку є два повноцінні санвузли (чоловічий та жіночий). Яке ж задоволення після важкого дня стояти під гарячою водою, і розуміти, що на сьогодні пригоди закінчились. Нас поселили в досить простору затишну кімнату. Тут по один бік стояли два двоярусні ліжка. З іншого був стіл і стільці. За бажанням можна поїсти тут, але ми пішли вниз в їдальню. Після важкого дня навіть звичайні речі даютсья важче. Так ми меланхолійно повечеряли запареними сухпайками і випили чаю. Мимоволі зав'язалася некваплива розмова. Ми розказали як там на хребті, розпитували про притулок, про побут. Персонал: приємні і цікаві люди, яким є що розказати і яких приємно послухати. Втома давалася взнаки, і ми скоро пішли спати. Навіть не пам'ятаю як заснув, мені здається як тільки моя голова торкнулася подушки я вже бачив сни.

День 4

Прокинувся я досить рано, сеонце ще не освітило вершини гір. Погода була хороша, небо без хмар. Видно Чорногірський хребет, особливо гарно виглядала гора Ребра. гора Ребра вид з притулку панорама Ґаджини Притулок поки що працює в тестовому режимі, багато чого ще доробляється і закінчується, але тим не менше, мені такий формат довподоби. Поснідали, подякували, і пішли вниз до села Бистрець. Світить сонечко, дорога до села в гарному стані, йти не важко.
гірська хатина Білий Слон (Ґаджина)
Чорногірський Хребет в міжсезоння
Дорога в Юистрець і Кострич на задньому плані
Село що розкинулося долиною річки досить довге, нам знадобилося трохи часу, щоб дійти до центру.
с.Бистрець
Міст через річку Бистрець
Бистрець центр
Ось ми і дійшли до села, зв'язали з водієм і сіли його чекати на території школи. Тут на сонці ніжилось пара песиків, вони не довго чекаючи полізли до нас, щоб бути погладженими.
Трериторія школи
Пес хоче щоб його гладили
Ярик гладить пса
Якщо, я правильно зрозумів до села Бистрець не ходить громадський транспорт. Добре що ми запаслися контактами з водієм, що підвозив нас до Вороненко. Досить адекватний дядько, доречі, і гроші нормальні просив. Таксист Бистрець-Ворохта Дорога до села не погана, місцями дорожнє покриття зовсім нове, їхати одне задоволення. Мені після Осмолоди аж незвично бачитити такі дороги. Доїхали до ворохти і тут швидко пересіли в рейсовий автобув до Франківська. До поїзда ще лишалося дуже багато часу, а ми були голодні. Ми лишили рюкзаки в камерах схову. Ярик влаштував екскурсію різними кафешками міста. Багато гуляли містом. Прийшли на вокзал вже майже коли поїзд подавали на посадку.
Івано-Франківськ
Urban Space
Залізничний Вокзал

Висновки

Отримали Море вражень і нового досвіду, перевірили нове спорядження і власні сили. Зрозуміли, що непогода на Чорногорі взимку то не жарти. Видимість не більше 5-10 метрів, штормовий вітер, сніг і мороз. Не варто боятися дати задню, це не соромно, це - розумно.
З'явилася ідея пройти цей маршрут без бівачного спорядження. Взяти легенькі штурмові рюкзачки мінімум спорядження і пройти маршрут з ночівлею в кемпах і притулках.

Відео

Це відео я зробив в новому, нетиповому для себе форматі. Я спробував і бачу, що мені є над чим попрацювати. Якщо з технічною стороною усе ясно, то з людським фактором набагато складніше. Я зрозумів, що не вмію тримати нормальний зоровий контакт з камерою. Треба попрацювати над дикцією і чистотою мови. Але все ж, я радий, що спробував. Сподіваюся, це відео подарує приємні емоції і, можливо, якусь корисну інформацію. Коментуйте, питайте, я відкритий до здорової критики та спілкування)
Щоб не пропустити нові відео та публікації ПІДПИСУЙТЕСЬ на мій канал.

P.S.

Коментуйте, питайте, не соромтесь.

Дякую за увагу!


Категорія:

Гори
running man running bear