Історія Дисторшину 1951 рік музикант Роберт Пальмер їхав на репетицію на авто з собою він віз підсилювач для електрогітари приїхав на репетицію підключив гітару до підсилювача увімкнув його і почав грати, він почув загрозливий звук, гуркіт тріск і завади, він перестав грати, але продюсер який почув цей звук сказав, нехай той продовжує так як той звук йому сподобався, цей звук став чимось новим такого тоді ще не чули, як пояснити поломку підсилювача музикант не знав, одна із версій падіння, інша та що на нього могла потрапити волога, так як йшов дощ, що було насправді ніхто не знає. З того часу багато хто досягав такого звуку, механічними пошкодженнями динаміка, деякі різали лезом для бриття дифузор але найцивілізованішим способом було використовувати потужніші підсилювачі, і вкручувати ручку гучності на повну 3, часто апаратура не витримувала, але звук того був вартий, слухач просив ще загрозливого звуку від якого серце билося частіше і волосся ставало дибки. фірми виробники це теж зрозуміли і почали розробляти а згодом і випускати власні більш пристосовані і надійні підсилювачі, після чого звук вдосконалювався Дисторшн він же перевантаження Звуковий ефект, який досягається жорстким обмеженням стандартного сигналу по амплітуді що технічно реалізується поданням більшої напруги на резистори підсилювача , найчастіше використовується в поєднанні з електор гітарою, найчастіше використовується в таких стилях як рок та метал, під ним розуміють групу однотипних ефектів таких як Overdrive, Fuze, Tube Screamer. Використання Дисторшину Спочатку всі гітарні і не тільки підсилювачі були побудовані на основі ламп11, претензій до звуку в них не було, але ціна та строк служби бажали кращого, в середньому лампа працює 1000 годин, не кожен міг дозволити собі такий, так як на дворі була технологічна революція, то виробники швидко почали використовувати вже транзисторні технології, не настільки якісно але достатньо дешево і більш надійно. Але й транзистори не довго протримались Так як і в світі комп’ютерів на зміну транзисторам прийшли мікропроцесори, але як виявилось не так легко було цифровим способом повторити звук лампових підсилювачів. Ціни на оригінальну лампову апаратуру цих фірм сягають тисяч доларів. В той же час йшла війна на ринку апаратно програмних ефектів, серед таких представників як Korg, Pandora, Line 6 та Zoom. Йшла боротьба за максимально наближений до живого схожого на звук лампових підсилювачів, декому це непогано вдавалося, те що було недоліком ламп в електроніці стало великим плюсом в підсиленні звуку, в лампі підсилювача було багато не лінійних параметрів таких, які було важко замулювати за допомогою цифри і простих алгоритмів, наприклад в ламп були плаваючі робочі точки які змінювалися в залежності від амплітуди вхідного сигналу. Деякі фірми пішли на хитрість вони використовували цифрові технології в поєднанні з мініатюрними лампами,але це не набагато здешевило технологію, так як в іншій техніці лампи вже давно відійшли на той світ, Але цифрові технології беруть своє, з виходом потужніших і дешевших процесорів, були створені алгоритми які спотворювали і робили його майже ідентичним до лампового, навіть з плаваючою точкою, але все ж знайшлись естети які й досі заявляють, що цифра все одно ще не досягла висот лампи. Це не означає що лампової техніки не використовують, навпаки, зараз є тенденція до повернення класики та неповторного живого звуку але так як ціна на класику сягає колосальних цін то її зазвичай використовують лише найвідоміші, або найбагатші музиканти та групи.