17 квітня 2021
Для того, щоб піти самому в зимово-весняний похід, треба бути досить відбитим. А от щоб з нього повернутися, треба мати хоч трошки адекватності.

Після останнього зимового походу залишилося відчуття незакінченості, бо маршрут ми пройшли менш ніж на третину. І для мене це був своєрідний виклик. Як тільки Франківськ вийшов з червоної зони, і квитки надішли в продаж, я відразу ж купив їх. До виїзду залишався всього тиждень, а за такий час зібрати компанію досить проблематично. Тому, вже не вперше, вирішую йти сам.

Спорядження для 4-денного весняного походу Карпатами Як завжди, все спорядження не поміщається в рюкзак. Якщо все спорядження поміщається - то значить ви просто щось забули)

День 1

Порадувало те, що дістався без форс-мажорів в Осмолоду - це вже гарний початок. Небо похмуре, прохолодно.
Автобусна зупинка в селі Осмолода
Щеня в селі
Квітень в селі Осмолода вид на гору Грофа
Обов'язково йду до рятувальників і реєструюся, бо, по-перше, йду сам, по-друге, в горах ще може бути зима. Розказую, куди йду, і коли маю повернутися. Крокуси є, але не в горах, в селі, на 800-900 метрів) Бабусині крокуси в квітні Старий міст, який зруйнував торішній паводок, вже відновили, правда, ще не було офіційного відкриття. Ним я і пройшов. Вдалині видніється гора Яйко Прегінське. Через нього я теж запланував маршрут, маю там бути з третього на четвертий день.
Новий міст через річку молода, старий змила повінь
Дамба на річці Молода
Яйко Перегінське на задньому плані
Відразу одягаю бахіли - і недаремно. Лісова дорога ще вся в льоду вперемішку з брудом. Так дійшов до повороту на маршрут на гору Грофа. Широку дорогу змінює вузька, час від часу з'являються клаптики снігу. Йти в основному жарко, вирішую зупинитись, щоб переодягнутись. Йду в термокофті.
Лісова дорога Західні Горгани
Йду в темобілизні, бо жарко
Сніг в низовинах в квітні
Почався пійдом вгору, стає холодніше. Снігу стає більше. Набір висоти не був простим, але приємно підніматися і бачити результат. Підйом в сідло Грофи та Коня Грофецького Зустрів групу мандрівників зі Львова. Ми йшли через будиночок "під Конем",
Траверс Коня Грофецького
Група зі Львова
Рятувальник попередив, що в притулку живе відлюдник - Микола. Так і було: ще не дійшовши до будиночка, почули запах диму - значить в будиночку хтось є...
Доходжу до хатинки
Хатинка під Конем
Відлюдник Микола в Західних Горганах
Микола мене впізнав, навіть згадав, що з Києва, і минулого разу ніс сокиру на Плісце. Я не планував тут довго затримуватися. Тому швиденько закип'ятив собі води, запарив їжу. Ситно пообідавши, випив ще й кави. Інтер'єр Будиночка Група теж не захотіла зупинятися, і вирішили йти зі мною на полонину Плісце, через вершину гори Грофа. Це добре - мені спокійніше, і мотивація буде. Вже на початку стає ясно, що сніг в горах є і його багато. Ми час від часу провалюємось по коліна, а іноді й глибше.
Спільне фото біля хатки
Вказівник СКТШ на Грофу
Підйом лісом на гору Грофа
Моє правило для пересування горами взимку: час проходження влітку варто множити на два. Зазвичай такі швидкості взимку. Вийшовши з зони лісу, відразу потрапляємо в хмари, чи то туман. Видимість від сили двадцять метрів. З набором висоти вітер посилювався, і я пожалів, що далеко заховав баф, бо вітер вже добряче дошкуляв.
Вийшли з зони лісу
Туристи одягають Кішки
Фото на Вершині гори Грофа
Видимість на вершині була ще меншою, всього метрів 5-10. Тому нічого цікаво тут я не побачив. Але був радий, що побував на вершині, бо взимку у нас не вийшло піднятися через велику кількість снігу. на горі Грофа На вершині довго не затримувалися, почали спускатися вниз до притулку. Були навіть сліди, тому йшли досить впевнено й швидко. Спуск з Грофи вниз до пол.Плісце Ось з туману показались обриси будиночка. Підійшовши, ми побачили, що тут аншлаг. крім нас тут уже було дві компанії - мандрівники з Тернополя і місцеві єгері. Туристичний Притулок Плісце Квітень 2021 Нам залишилася верхня кімната будиночку, без опалення. Ми трохи посиділи внизу, говорили, пили чай, сушили спорядження, а потім пішли спати на другий поверх. Другий поверх притулку

День 2

Прокинулись ми, коли сонце вже зійшло. Ніхто не змерз, усі мали теплі спальники. Навіть збиратися зранку було комфортно, геть не холодно, а ще тут купа місця і світло. Весняний Ранок в Туристичному притулку При тому надворі не було тепло. Зранку температура піднялася лиш трохи вище нуля. Сонце лиш зрідка показувалося з-за хмар. А ми собі потихеньку снідали і збирали спорядження.
Будиночок на пол.Плісце
Сходи на другий неопалюваний поверх
Температура в горах в квітні
Зібралися, пора прощатися, кілька фото на пам'ять - і йдемо кожен своїм маршрутом.
 Група зі львова  та Viktor Gotsaliuk(Vpiznay Svit)
Спільне фото, га прощання, далі йду сам
Я ж далі рушаю сам, і моя мандрівка стає справді "соло": за хвилин п'ятнадцять проходжу, те що нам не вдалося пройти взимку. Звідси видно Грофу, з якої я вчора спустився. Це дає мені певної наснаги. Але я не знаю, в якому стані траверс, тому трохи переживаю.
Вказівник Маршрутів біл пол.Плісце
Соло Похід Горганами в Квітні
Гора Грофа в Квітні
Вітер несе небом важкі хмари, час від час стає видно схили сусідніх гір і визирає сонце. Мені навіть вдається частково побачити обриси Паренків, які я збираюся траверсувати.
Схили гір в хмарах
Холодна Весна в Карпатах
Схили Гори Паренки
Наступне фото дуже гарно ілюструє мої внутрішні відчуття впродовж наступного дня. Думаю, далі ви здогадаєтесь чому... Відчай і страх в самостійному поході горами Заходжу в ліс, тут без проблем віднаходжу маркування необхідного мені маршруту. І поки усе добре, я заспокоївся і пішов...
Ліс в Горганах
Маркування траверсу гори Паренки
Пам\
Невдовзі починаються перші складнощі. Снігу настільки багато, що я мало того, що часто провалююся. Я часто втрачаю стежку через те, що сніг вирівнює весь рельєф. І мені доводиться поладитися на тунель між деревами, що не завжди просто. Нечасте маркування, і йти без видимої стежки і слідів дуже важко морально і фізично. Траверс гори Паренки Проблему провалювання я вирішив просто - одягнув снігоступи. Чесно брав їх більше для заспокоєння власної совісті. Але вони таки знадобилися, без них можна було б просто розвертатися і йти назад. Йшлося досить важко, боковий нахил дуже великий. При тому верхній шар м'який, а нижній твердий. Для того, щоб закріпитися на стежці, доводилося зарубуватися в сніг. На все це йшло чимало сил та часу. Періодично мені здавалося, що сніг досить твердий, і я знімав снігоступи. Але це тривало не довго, і я змушений був знову одягати назад снігоступи. Можливо швидкість від того і не сильно мінялася, а от сил я втрачав набагато менше. Одягнув снігоступи на травневі Як тільки я розібрався з однією проблемою, в мене з'явилася наступна. Траверс кілька разів перетинають такі кулуари. В них стежка губиться, і віднайти вхід на протилежному боці досить проблематично. В мене йшло чимало часу на нервів на це.
Кулуар
Вирубка
Втрачаю стежку
Добре, хоч нормально підготував навігацію, у мене була прив'язана растрова мапа. І ще трек, який зробив мій друг. Це не давало мені точної інформації про стежку. Але я розумів, наскільки далеко я від неї відійшов, з точністю 10-15 метрів.
Багато снігу на Траверсі
Навігація за допомогою смартфона і OruxMaps в горах
На маршруті є один відрізок, де стежка перевалює через хребет. Тут маркування я втрачав дуже багато разів. Одного разу я забрід в такі чагарі, що вибирався звідти годину. Проблема в тому, що тут схил був ще крутіший, десь близько 45 градусів. Я багато разів падав, інколи зривався і їхав по 5-10 метрів. Під час однієї такої "поїздки" зламав трек-палку, стараючись зупинитись. Потім ще десь загубив пляшку з водою: не так цінна пляшка, як вода в ній.
Вид на сусідні гори
Зламав трекінгову палку
Пішов Мокрий Сніг
День вже доходив до кінця, а якщо вірити мапі, я був лише на півдорозі до запланованого місця ночівлі. На додачу до всього почався сніг, що погіршував видимість, погіршував і без того складний пошук маркування. Відрізок, який який я торік пройшов за три з половиною години, я вже топчу годин п'ять-шість. З такими темпами я не встигну дійти до будиночка. А ставати табором на ніч тут в лісі геть не хотілося. Останньою краплею було те, що в камері відмовив дисплей. Певно, коли йшов сніг, волога якось потрапила всередину і вивела його з ладу. Настрій був геть паскудним. Чергова вирубка Я розумів, що моя ситуація неприємна, але якщо почну панікувати, вона може стати критичною. Настає момент, коли треба заспокоїтися, зробити над собою вольове зусилля і йти до мети. Я дістав шоколадний батончик з арахісовою пастою, з'їв його. Трохи втамував спрагу снігом і пішов. Відчай в горах До смеркання лишалася година-дві від сили. Здавалося, що я йду дуже повільно, і мій темп дуже низький. Моя швидкість була близько 500 метрів на годину. А до будиночка лишалось близько 3 кілометрів по прямій. З таким темпом явно не дійду засвітла. Але я сподівався хоча б дійти засвітла до повороту на будиночок, звідти вже дорога йде без великих наборів та скидань висоти. Але, тим не менше я вперто продовжував йти і повільно наближався. Через якийсь час, траверс почав трохи спускатися вниз. Снігу тут було трохи менше і стежка читалась легше. А найголовніше, що йти нею теж було набагато легше. Стежка покращується Моя швидкість суттєво збільшилась, і я наближався до повороту. Невдовзі я стояв біля розгалуження, де мені треба було повернути до хатинки. Кустарний вказівник теж на це натякав. Радувало те, що ще світло. Я мав усі шанси дійти засвітла, не вмикаючи ліхтаря. Поворот до хатинки на полонині Явори І я пішов, не знімаючи снігоступів. Моє рішення виявилось правильним. На відкритих ділянках було дійсно багато снігу. Тут в снігоступах йшлося прекрасно. Певно, рівні поверхні - це і є їх стихія. Настрій покращувався. Я радів, що мені не доведеться йти вночі, і тим більше ночувати під тентом взимку серед лісу.
Йду в снігоступах
Хребет Паренки
Стежка до Будиночка
Невдовзі, ще здалеку, помітив потемнілі від часу вітру і вологи колоди. Я дійшов до будиночка, ще й за світла. Снігу тут було набагато менше, ніж на траверсі, і на полонині Плісце. Моїм радощам не було меж. Я не помітив диму з комина. Мисливський Будиночок на полонині Явори Підійшовши ближче бачу, що будиночок закритий ззовні. Значить нікого немає, і велика ймовірність, що я сьогодні буду ночувати сам. Мене це навіть трохи тішило, я був занадто стомлений для комунікації з кимось.
Ганок хатинки
Вікно будиночка в горах
Ніч швидко опускалася на вкриті лісом схили. Поки геть не стемніло я зробив кілька знімків. Вам може здатися що тут страшно і не затишно. Але в мене вже не було сил для страху. Я навпаки радів, що ночую в теплі і під дахом.
Вид з Полонини
Два Явори на полонині
Смеркає
В будиночку чисто, і є запас дров. Я оцінив це по достоїнству, бо був дуже втомленим з дороги. Розпалив буржуйку - вона тут класна, має багато ребер, що віддають багато тепла. Приміщення стало потихеньку наповнюватися теплом і затишком. На жаль, я не знав, де знаходиться джерело, і ні часу, ні бажання шукати його в темряві я не мав. Лишалося тільки топити сніг. Торік ми з друзями принесли сюди і залишили новеньке відро. Але хтось необачно залишив в ньому воду, і в ньому просто-напросто вичавило дно( Буржуйка в Мисливському будиночку Я створив дивну конструкцію, в якій вода, що розтавала капала в пляшку - так мені вдалося запасти чимало води. Після виснажливих переходів в мене чомусь поганий апетит, їсти майже не хотілося. Але для відновлення сил, треба було повечеряти. Вирішив з'їсти борщик, заодно і відновитись після зневоднення. Я повісив гірлянду на стелю. Так веселіше. Вона так і світила цілу ніч, і заливав в себе вже другу чашку чаю. Тала вода набагато гірше вгамовує спрагу, тому я ніяк не міг напитися) Гірлянда в Гірському будиночку Вмився і почав розкладати спальник і килимок. Їжу складаю окремо і підвішую на цвяшки під стелею. Якщо цього не зробити, то миші можуть якщо не з'їсти, то добряче попсувати ваші припаси та спорядження. Йду спати, заснув легко і швидко. Хатка на Яворах

День 3

Спав безпробудно до самого ранку. Тут гарно зіграв свою роль спальник. Він добре ізолює не тільки тепло, а і звук. Лише коли світло почало потрапляти крізь щілини в віконних ставнях, я почав вставати. Вид з вікна Не збирався сьогодні розтоплювати пічку, але ще не усе спорядження висохло. Тому довелося це зробити. Через це збирання стало довшим. Будиночк в горах На відміну від вчорашньго дня, погода і видимість сьогодні були гарні. Я чудово бачив сусідні гори і навіть далі. Все навкруги заливається пташиним співом.
Вид з полонини
Сусідні гори
Краєвид з полонини
Поки спорядження досушувалося, я випив кави і поснідав. Пора збиратися, пакую спорядження. Прибираю після себе, замітаю, лишаю запас дров. Відмічаюся в журналі будиночка. Тушу пічку, закриваю двері і вікна. Покидаю притулок, що дав мені тепло і дах над головою. На свій сором, вийшов досить пізно.
Кус-кус Їдло в зимовому поході
Чай на буржуйці
Речі спаковані в будиночку чисто
Запис в журналі Будиночка
З полонини відкривається гарна панорама на сусідні гори і хребти. Погода мінлива, знову з'являються важкі свинцеві хмари. панорамний вид з полонини Проходжу полонину з двома яворами і хаткою яка ніби не знає, що навкруги зима.
Хатка в Західних Горганах
Пол.Явори
Від полонини вниз йдуть сліди, мене це радує - я економлю дуже багато часу і нервів. Бо снігу тут вистачає, я кілька разів добряче провалююся, але все ж йти чужими слідами легше. Невдовзі стежка заходить в ліс. Тут справжній широкий райшток, що добре читається навіть без слідів.
Спуск до лісництва
Райшток з полонини до долини річки Молода
Маршрут на Піскаву
Йти одне задоволення, я аж кайфонув і відпочив, поки спускався. Ось уже і перші ознаки цивілізації. Вдалині бачу лісництво. На мій подив, стежка виходить прямо в подвір'я лісництва, схожого на палац. Піскавське Лісництво Тут же тече струмок, я не можу цьому натішитися. Вже пішла друга доба без нормальної води, тільки талий сніг. Через кілька хвилин до мене підходить сторож, вітаюся. Той відразу почав ставити питання з мілітаристськими замашками, ніби я зайшов на якийсь секретний військовий об'єкт) Мені від того робиться смішно, але стараюся відповідати ввічливо. В результаті той трохи розслабився і починає спілкуватися простіше. Бідкається, що дуже холодна весна, навіть тут в долині. І я йому вірю. П'ю воду з струмка Водички напився вдосталь, нарешті спрага втамована. Виходжу на широку лісову дорогу. Тут дійсно досить холодно. Відчується, як від річки тягне холодом і вологою. Ліс ріжуть. Коли проходив повз лісовоз, якраз вантажили. Зупинився, чекав, поки оператор хоч на секунду зупинить навантаження, щоб я міг пройти. Бо тут дуже вузьке місце,і інакше тут не пройти. Той ніби, спеціально ігнорував мене і не хотів пропускати. Я зрозумів, що він мене за людину не вважає, і не збирається пропускати якогось там туриста. Дочекався, поки клешня маніпулятора з колодою буде якнайдалі і протиснувся скраєчку біля лісовозів.
Лісова дорога з Піскавського лісництва
Річка Молода
В Карпатах Крадуть ліс Осмолода
Йти лісовозкою сумнівне задоволення, і ці вирубки на мене впливають не дуже добре. Йшов якийсь час насуплений і трохи сердитий. Звідкись бралася якась злість, і вже не хотілося нічого - ні фотографувати ні йти в гори. Я здогадався, що це ознака голоду, і варто зупинитися перекусити. А ще краще нормально пообідати гарячого. Я побачив місце для відпочинку - столик з двома лавочками і дуже гарним краєвидом на бурхливу гірську річку ліс і гори. річка Молода і гори Зупинився тут. Дістав пальник, поставив грітися воду. Запарив сублімати - бефстроганов з локшиною, чекаю. Маю сказати, що це дуже смачно! І настрій покращився, і світ заграв новими барвами. Сидіти тут на березі річки прохолодно. Але енергетика і краєвид такі, що можна і потерпіти.
Місце відпочинку біля річки Молода
BRS-3000T
Запарив сублімати Mountain  House
Пакуюся - і знову виходжу на дорогу. Очі бояться, а ноги йдуть, кілометр за кілометром. Дорогою розминаюся з ще кількома лісовозами
Везуть ліс
Міст Через гірську річку
Вантажівка З лісом з Карпат
Хоча йти дорогою порою стає нудно, відстані йдуться не так швидко, як очікується. Але іноді відкриваються екзотичні краєвиди. Мені дуже подобається, що в цих краях багато кедрів. Ніяк не можу до цього звикнути. Кедр біля Лісової Дороги в горах Нарешті доходжу до повороту на маршрут в гори, до будиночка. Спочатку дорога просто жахлива. Це свіжа лісовозка, якою тільки но везли вниз ліс. Вона вся в багнюці і залишках дерев. Явище не з найприємніших. В такі моменти навіть не думаєш фотографувати. Добре, що весь час в бахілах і мені ця ділянка далася без проблем. Будь в мене інше взуття, було б воно вже усе брудне і мокре.
Трельовочна Дорога
Дорога на Вирубці
Стара лісовозна дорога руслом струмка
На щастя, через якийсь час лісовозка звертає різко в сторону, а я продовжую йти старою дорогою руслом струмка. Йти легко і приємно. А найбільше мотивують свіжі сліди, що теж йдуть вгору. Якщо вірити навігатору, мені треба подолати близько трьох кілометрів практично по прямій з досить помірним набором висоти. Завал на дорозі до Хатинки під Яйком З набором висоти снігу стає трохи більше, я кілька разів провалився, але не так як вчора. Снігу, хоч і багато, але він тут більш злежаний. Тому одягати снігоступи поки не поспішаю. Я вперше піднімаюся цією стежкою, тому трохи хвилююся. Найбільше я хвилювався за вирубку на десь посередині. На щастя, усе обійшлося, це дуже стара вирубка, що вже поросла високими деревами, і блудити та шукати стежку мені тут не довелося. Стара вирубка Дійшов до вказівника, який інформує мене, що далі я маю йти дорогою Шептицького. Маю сказати, що смак у нього був, йти тут дійсно дуже приємно і затишно. І при тому я не сильно втомлювався. Хоча невеличкий набір висоти все ж присутній. Не знаю, чи був би я такий спокійний, якби слідів не було.
Вказівник до стежки Шептицького
Стежка Шептицького
Райшток до хатки під горою Молода
Я не вірив, своїм очам. Дійшов досить швидко. В гущавині дерев вгорі виднілись обриси добре знайомого будиночку. Правда, помітити його було не так просто. Його добряче завалило снігом.
Хата під Молодою
Будиночок в кедровому заповіднику
Сніг біля Туристичного притулку в квітні
Підходжу до дверей - закрито ззовні. Дуже дивно - нікого немає. Я думав що сліди досить свіжі, і я точно когось застану. Виходить, що сьогодні я скоріш за все знову ночую сам. В будиночку є інструмент для заготівлі дров. Новенька дворучна пилка і сокира з привареною замість ручки трубою.
Інструменти в хатці
Інтер'єр гірського будиночка під Яйком
Так як прийшов я досить рано, там мав час на побут. Першим ділом спустився трохи нижче тією ж дорогою, що й прийшов до джерела. Не хочу сьогодні пити талу воду, і взагалі тратити час на це. Хоча запас дров був будиночку і був, я вирішив, що треба, поки світло, теж трохи підготувати. Тим більше, що інструмент є! На ґанку вже лежало кілька колод з сухостою. Тож мені лишалося їх порізати і нарубати. Чим я і зайнявся. Пиляти дворучкою самому не дуже зручно, а от рубати одне задоволення. Заготовляю дрова для пічки Поки я займався заготівлею дров, пішов дощ, я сховався в ґанок і став чекати, той перейшов в сніг. А ще через кілька хвилин хмари розвіялися і світило сонце, ох вже ця весна... Мисливський Будиночок в Сідлі між Горами Молода та Яйко Перегінське Розпалюю буржуйку, тут вона трошки коптить, але тяга, як в ядерного реактора. До ночі усе моє мокре спорядження було сухе.
Топлю буржуйку
Дим з комина в мисливському будиночку
Знову пустився сніг. Стемніло. Я сидів в будиночку, підкидав дрова в піч. Повечеряв і смакував запашний трав'яний чай. Снігопад мене непокоїв. Я переживав, що він може замести мої сліди і мені завтра доведеться спускатися з навігатором. Вечір наодинці в горах Будильник ставлю на четверту ранку. Все для того щоб вже о 10 бути в Осмолоді і встигнути на ранкову маршрутку. Сьогодні треба лягти спати якомога раніше, але як на зло сніг, що йшов весь час голосно сходив з даху утворюючи мікро-лавини і не давав мені заснути. Я переживав як я завтра буду спускатися в темряві...

День 4

Я прокинувся, і вчорашні тривоги відійшли, снігу за ніч випало геть трішки. Мої сліди було добре видно. І поки я збирався і пив каву, було вже о пів на шосту. Пакую спорядження вдосвіта Я вийшов з будиночка, і зрозумів, що вже сіріє, і навіть в лісі йти не так вже і страшно. Йти можливо навіть без ліхтарика, принаймні на відкритій місцевості. Лісом я вже ж йшов з увімкнутим ліхтарем. В кедровому заповіднику світає Йшов вниз тією ж стежкою, що й сюди. Геть не так страшно, як я собі вчора уявляв. А потім взагалі вийшов на відкриту місцевість. Тут було геть світло, тому я вимкнув ліхтар.
Дорога від будиночка до старого ставу
Раніше тут був став
Світанок на старій вирубці
Тепер йду старою лісовозною дорогою, яка час від часу стає руслом ріки. Проходжу вирубки, розбиті і захаращені ділянки дороги, якою тягнули зрізані стовбури дерев. В повітрі стоїть неприємний запах хвої, перемішаної з землею, що вже почала гнити.
Струмок в горах
Гора Менчіл 1330 метрів
Лісовозна дорога
Свіжа вирубка
Невдовзі доходжу до великої лісової дороги. Знову йти кілька годин, досить нудне заняття. При тому йти треба досить швидко, часу у мене обмаль. Буду йти повільно - не встигну на маршрутку. А хотілося б ще мати трошки часу про запас. Щоб можна було перепакувати спорядження, почистити одяг і взуття.
Виходжу на Велику дорогу
Вказівник до Осмолоди
Стара закинута будівля в долині ріки Молода
Кольорового світанку я не побачив. Натомість є гротескні туманні схили гір і лісова дорога. Якась своєрідна естетика в цьому є. Дорога до Мшанського лісництва Переходжу міст через річку Мшана, минаю лісництво. Вся дорога утикана мотиваційними плакатами з соціальною рекламою. Вона закликає берегти ліс, прибирати сміття, користуватись вогнем обачно. Усе це виглядає як еклектика, на фоні голих брудних вирубок, викинутих каністр з-під мастила. У мене це викликає якісь неприємні протиречиві відчуття.
Зрізані дерева чекають що бути повантаженими
Мшанське Лісництво
Хатка для птахів
Йти важко, як морально, бо скучно, так і фізично. Від швидкого і монотонного кроку ноги дуже втомлюються, особливо стопи. Нарешті доходжу до села - встиг, навіть є ще трошки часу в запасі. Використовую його, щоб перепакувати рюкзак, скласти трек-палки і трохи почистити одяг і спорядження. Осмолода навесні Вже збираюся йти до рятувальників, щоб сказати, що мій похід завершився і я живий. Але я побачив рятувальника на вулиці, і поговорив з ним тут же. На зупинці довго чекати не довелося. Буквально через кілька хвилин я побачив, як їде мій автобус. Ось я уже заліз в салон, розмістив рюкзак, і втомлений, але задоволений, їду додому. На якийсь момент мені здалося, що я прийшов з зими в весну. Але вже через п'ять хвилин небо затягнуло хмарами і йшов град... Маршрутка Осмолода-Калуш 10-40

Висновки

Я люблю соло-походи: нікого не треба ні в чому переконувати, нема кого звинувачувати, ніхто не відпадає в останній момент. Теоретично в горах уже мала бути весна, хоча я розумів, що снігу ще може бути чимало. Тому, щоб не наступати на старі граблі, я взяв цього разу снігоступи, хоча це було більше для заспокоєння власної свідомості; не думав, що доведеться реально їх одягати) Намет не брав, але вирішив взяти хоч тент, про всяк випадок.

Підводячи підсумки, скажу, що це був один з найважчих походів.
  • Йшов 7 годин в снігоступах відрізок маршруту, який взимку йдеться за три. Переживав, що взагалі не дійду до смеркання.
  • Зламав трек-палку, намагаючись зупинитися після того, як з'їхав крутим схилом.
  • Загубив пляшку з водою - не так жаль пляшку, як воду, що в ній була. Довелося пів дня їсти сніг.
  • Зіпсував дисплей камери. Певно, потрапила волога.
Але, незважаючи на всі ці не дуже приємні події, мені здається це був найкращий мій похід.
  • Пройшов повністю запланований маршрут, навіть з підйомом на вершину.
  • Познайомився з новими цікавими людьми
  • Мав чимало часу наодинці з собою, щоб переосмислити своє життя, і що я з ним роблю)
  • Я дві ночі ночував сам в гірських будиночках, і це геть не страшно.
  • Відзняв чимало матеріалу, навіть незважаючи на те, що сонце майже не пробивалося з-за хмар і "ніжного" світла було мало.
  • Зрозумів, що на чотири дні самостійного зимового походу мені вистачає 100 грамового газового балону.
  • Скинув кілька кілограм.

І я не втомлююся повторювати, що чим важчий був похід - тим веселіше його потім згадувати.

Дякую, що дочитали)

Категорія:

Гори
running man running bear