Для того, щоб піти самому в зимово-весняний похід, треба бути досить відбитим. А от щоб з нього повернутися, треба мати хоч трошки адекватності. Після останнього зимового походу залишилося відчуття незакінченості, бо маршрут ми пройшли менш ніж на третину. І для мене це був своєрідний виклик. Як тільки Франківськ вийшов з червоної зони, і квитки надішли в продаж, я відразу ж купив їх. До виїзду залишався всього тиждень, а за такий час зібрати компанію досить проблематично. Тому, вже не вперше, вирішую йти сам.

Я іноді моніторю ринок вживаних об'єктивів. І іноді серед дзеркальних рішень є такі, яких сильно не вистачає на системі Sony FE. Збалансованого об'єктива, з порівняно високою світлосилою . Який міг би охоплювати великий фокусний діапазон, і при тому не важити понад кілограм). Саме таким, на мою думку, є Sigma 24-135mm 1:2.8-4.5.

Сходивши минулого року цим маршрутом, було відмічено, що його можна пройти без бівачного спорядження. Ночувати можна в наперед заброньованих притулках, садибах та базах відпочинку. З розрахунку на це і планувався цей маршрут і спорядження під нього. Ми йшли без наметів, килимків. Лише з легенькими, літніми спальниками, та й ті тільки для однієї ночівлі на господарстві на полонині Борсучина.

Чи знаєте ви українську ніч? о, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніш. Горить і дише воно.Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч!

Якщо знайти компактний нормальний об'єктив або ширік не буде дуже важко, то от з теле-фото об'єктивами, мені довелося помучитися. Я довго ламав голову над вибором. Пропоную вашій увазі мій огляд об'єктива Sony FE 70-200mm, f/4 G OSS.

Поїзд Київ-Рахів, особисто для мене, є чимось надзвичайним з точки зору добирання в гори. А він був не завжди, можливо, зараз уже не усі це пам'ятають. Спека стоїть пекельна. У нас два купейні місця, і чудо - навіть з робочим кондиціонером.

Для того, щоб піти самому в зимово-весняний похід, треба бути досить відбитим. А от щоб з нього повернутися, треба мати хоч трошки адекватності. Після останнього зимового походу залишилося відчуття незакінченості, бо маршрут ми пройшли менш ніж на третину. І для мене це був своєрідний виклик. Як тільки Франківськ вийшов з червоної зони, і квитки надішли в продаж, я відразу ж купив їх. До виїзду залишався всього тиждень, а за такий час зібрати компанію досить проблематично. Тому, вже не вперше, вирішую йти сам.

Інколи мені здається, що в мене їде дах в намаганнях знайти оптимальний парк оптики. Найбільше я знімаю саме в походах, тому тут гостро стоїть питання ваги і габаритів спорядження. Знайомтесь - Samyang 35mm 2.8, важить цей малюк всього 85 грамів.

Навіть не знаю, з чого почати. Певно з того, що поставлені цілі не були досягнуті. Ми пройшли лише третину від запланованого маршруту. А снігу на верхах випало більше метра. Пересуватися в таких умовах практично неможливо, хоча ми й пробували з усіх сил) Швидкість пересування приблизно п'ятсот метрів за годину. З такими темпами ми далеко не зайшли, і мусили повернутися Виною всьому - лінь: просто полінувався взяти снігоступи, понадіявшись на погоду.